Віртуальні музеї

Віртуальна екскурсія історико -  археологічним музеєм в селі Трипілля

Протягом трьох тисяч років в Україні існувала унікальна цивілізація - перша з відомих культур гончарів та землеробів, яка сьогодні  називається Трипільською. Саме у селі Трипілля археолог Вікентій Хвойка у 1899 році відкрив давнє поселення. Тоді ж він озвучив версію, що тогочасні селяни київщини є нащадками трипільців, які проживали на цих землях 6 тисяч років тому...

Музей Михайла Грушевського знаходиться в будинку, де жив і працював учений історик разом із своєю родиною. Будинок збудували в 1909 році, але згодом в 1918  більшовики його підірвали. Експозицію музею Михайла Грушевського в меморіальному будинку на вулиці Паньківській, 9, було відкрито у 2006 році, через 14 років після заснування самого музею. Це єдина будівля, яка вціліла до наших днів від київської садиби Грушевських.
Колекція музею, що починалася з кількох експонатів, сьогодні нараховує понад сім тисяч предметів, з них чотири тисячі представлено в експозиції. Це меблі, побутові речі, особисті документи, рукописи, найповніше в Україні зібрання творів М. Грушевського та видань за його редакцією. Музейними раритетами є листи історика та його рідних, книги з бібліотеки зі штампами вченого та дарчими написами відомих науковців. Унікальна іконографічна колекція включає понад 500 фотодокументів, з них — 44 оригінальних світлини М. Грушевського періоду 1876-1931 років, значна частина яких збереглася в єдиному примірнику.
У двох виставкових залах музею презентуються твори відомих українських майстрів та документальні проекти. Виставкові проекти підпорядковані головній ідеї: відродити в новому форматі втрачену збірку українських старожитностей Михайла Грушевського. Саме тому на традиційних «Вернісажах у Грушевських» презентуються мистецькі твори «в смаках» видатного дослідника, збирача та шанувальника української культури.
На сьогодні Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського є не тільки музейним закладом, але й центром грушевськознавства в Україні, навколо якого об’єдналися дослідники-грушевськознавці гуманітарних академічних інститутів та наукових товариств.
  

Віртуальна екскурсія Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Дмитра Яворницького


Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького – один з найстаріших музеїв України. Музей засновано 1849 року громадськістю міста з ініціативи та за безпосередньої участі Катеринославського губернатора А. Я. Фабра та директора училищ губернії Я. Д. Грахова. З 1902 по 1933 роки музей очолював видатний український історик, академік Д. І. Яворницький (1855–1940), ім’я якого було присвоєно музею 1940 року. Протягом 155 років у Дніпропетровському історичному музеї сформувалось 250-тисячне зібрання музейних предметів – різноманітних історичних та культурних пам’яток України, місцевого краю, різних культур світу (Єгипет, Греція, Китай, Японія). Серед численних пам’яток вирізняються унікальні предмети: археологічні знахідки – Керносівський ідол та Наталіївська стела III тис. до н. е., половецькі кам’яні баби Х–ХШ ст., скіфські та сарматські древності, реліквії запорізького козацтва (зброя, клейноди, одяг, живопис, документи), стародруки (140 одиниць), багаті нумізматична, архівна та фотографічна колекції тощо. Щорічно до фондів музею надходять 2–6 тисяч одиниць музейних предметів. З метою комплектування фондів здійснюються археологічні (дві на рік), етнографічні та історико-побутові експедиції в міста та райони області.

Віртуальна екскурсія музеєм-садибою Івана Котляревського у Полтаві

У цій садибі в самісінькому центрі Полтави народився основоположник сучасної української мови – Іван Котляревський. Тут він прожив усе своє життя. Тут була створена славнозвісна «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». Івана Котляревського сучасники знають, насамперед, як письменника. Втім, це була багатогранна особистість. Він вчителював, грав на скрипці, писав музику, досконало володів французькою мовою, знав латину, давньогрецьку, перекладав Сафо, заснував перший у Полтаві театр та був його директором. Ще за життя ім’я Котляревського приваблювало до Полтави людей, що, як і він, формували свою епоху. Іванові Котляревському вдалося поєднати елітарне й народне в українській культурі, та водночас він був людиною свого часу, підданим Російської імперії.

Віртуальна екскурсія літературно-меморіальним музеєм Григорія Сковороди

Філософські ідеї та спосіб життя Сковороди – нерозривні: він навчав бути самотнім – і сам був самотнім; навчав бути бідним – і сам був бідним; закликав до висот людського духу, до віри в Бога – і сам був на вершині духу, на вершині віри. Син бідного козака з Полтавщини, Григорій Сковорода у 12 років вступає до Києво-Могилянської академії. Упродовж перших шести років юний Григорій повинен вивчати латину, церковнослов’янську мову, історію, географію, церковний спів, потім розпочинається 2-річний клас філософії, після нього – 4-річний клас богослов’я. Вивчаючи філософію, Сковорода знайомиться з мислителями Стародавньої Греції та Риму. Його улюблені античні автори – Сократ, Платон, Арістотель, Епікур, Плутарх, поети Вергілій та Горацій, засновник байки Езоп. Не менший вплив на формування поглядів мислителя мали Отці церкви. Але основою духовного життя Сковороди, його творчого натхнення була Біблія. Він настільки любить Біблію, що називає її Богом, вважає світом символів, що разом із макрокосмом (усе довколишнє) і мікрокосмом (світ людини) формує простір нашого буття.

Віртуальна екскурсія музеєм Гетьманства


З метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління адміністрації доби Гетьманщини – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України у м. Києві було створено Музей гетьманства.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби. Будинок, який сьогодні є музеєм, - пам’ятка архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомий в Києві як "будинок Мазепи”. Його відреставрували за рахунок фінансування Київської міської державної адміністрації, Благодійного Фонду Івана Мазепи, а також за кошти української діаспори, зокрема визначного громадського діяча із США Маріяна Коця. Ключовим завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні. У стінах музею постійно проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня”. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман, автор першої демократичної конституції України” і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”. Основні фонди Музею налічують понад 6000 експонатів. 

Віртуальна екскурсія Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття 


Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громадськості. Його колекційні збірки нараховують понад 50 000 одиниць збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з ХVІІ століття до сьогоднішнього часу. Авторами цих високохудожніх творів були гуцули, що населяли високогір’я українських Карпат Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей, а також покутяни, територія яких розмістилась між річками Прут, Дністер та Черемош. Проте окремі експонати датовані ІV тисячоліттям до Різдва Христового і представляють землеробну культуру, відому в археологічній та історичній науці під назвою „трипільська”. 

Віртуальна екскурсія  музеєм історії Острозької  академії

Сучасний музей історії Острозької академії є невід’ємною частиною діяльності університету. Експозиція музею побудована за хронологічним принципом і розкриває історію Острозької академії від заснування до сьогодні в нерозривному зв’язку з українською історією та культурою. Враховуючи важливість історії Острога та Острозької академії у розумінні загального розвитку української історії та культури, музей історії Острозької академії покликаний зберегти та популяризувати знання про розвток Острога XVI – поч. XVII ст., діяльність князів Острозьких та їх роль в українській та європейській історії. Крім того, музей займається збиранням та збереженням української культурної та мистецької спадщини, відродженням історії міста Острога від XVI ст. до наших днів. Музей складається з 7 окремих експозиційних залів, які знаходяться на території університету.

Віртуальна екскурсія музеєм археології у Батурині

Трагедія 1708 року зробила Батурин еталонною археологічною пам’яткою козацької доби, культурний шар якої за насиченістю та інформативністю не має собі рівних. Проте ярлик «зрадника», що був присвоєний Іванові Мазепі царатом, вплинув і на долю міста: над ним тяжіло своєрідне ідеологічне прокляття, яке примушувало дослідників обходити його стороною. Перші ґрунтовні археологічні дослідження Батурина розпочалися після здобуття незалежності. У 1994 році було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», а вже у 1995-му з ініціативи його керівництва у Батурині розпочала роботу Чернігово-Сіверська археологічна експедиція. Протягом 12-ти сезонів учасники експедиції дослідили значну частину території Батурина та його околиць.

Віртуальна екскурсія цитаделлю батуринської фортеці

У центрі Батурина, біля головної площі міста, ви обов’язково побачите дерев’яний оборонний мур. Це – відбудована Цитадель Батуринської фортеці. Якщо уявити Батурин кінця 17 – початку 18 століть, то його серцем була Цитадель площею 130 на 100 метрів; до неї півколом прилягала Фортеця площею 26 гектарів; а за фортечними мурами, в низині розташовувалося неукріплене передмістя та Подол. До речі, назва міста походить від давньоруського слова «батура», що й означає «укріплення, фортеця». Прикордонний Батуринський замок на високому лівому березі річки Сейм збудував у 1625 році розпорядник лівобережних маєтностей великого польського магната Олександра Пясочинського Матвій Стахурський. У 1648 році Батурин взяв участь у Визвольній війні, а в 1649-му вже був сотенним містом – осередком Батуринської сотні...

Віртуальна екскурсія церквою Святого Духа в Рогатині

Церква Святого Духа у Рогатині разом зі ще сімома дерев’яними церквами Карпатського регіону, за рішенням 37-ї сесії ЮНЕСКО, увійшла до списку Світової спадщини цієї міжнародної організації. Це – один із найдавніших дерев’яних храмів Галичини. Більше того – Святодухівську церкву відносять до найцінніших дерев’яних сакральних споруд України. У своєму зовнішньому вигляді вона зберегла унікальні для християнського світу архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля.

Віртуальна екскурсія будинком Генерального судді Василя Кочубея у Батурині

Будинок Генерального судді Василя Кочубея – єдиний на території Батурина дійшов до нас із XVII століття. Його почали будувати за першого гетьмана Лівобережної України Дем’яна Многогрішного як приміщення для Генерального Суду. У квітні 1700 року Генеральним суддею обирають Василя Кочубея. Ймовірно тоді ж будинок переходить у його особисту власність. Новоспечений Генеральний суддя переїздить туди разом зі своєю численною родиною. До слова, Кочубеї мали татарське походження. Дід Василя Кочубея – Андрій Кучук-бей був вихідцем з Криму й, вочевидь, належав до знатного кримського роду. Адже звання бей було у татар першим після знатного Чингіз-ханського прізвища. Допоки, на жаль, не віднайдено архівні документи, які б пролили світло на причини еміграції діда Василя Кочубея до України. Хоча у Генерального судді було два сини та чотири доньки, рід Кочубеїв увійшов в історію завдяки нащадкам сина Василя, що мали родинні зв’язки з багатьма знатними сім’ями в Російській імперії та у різні періоди тією чи іншою мірою впливали на стан справ у державі. Василь Васильович Кочубей також успадкував батуринську садибу.

Віртуальна екскурсія музеєм волинської ікони

У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам’яток іконопису. Експозиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства XVI – XVIII століть, побачити твори декількох поколінь іконописців. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980 – 1985 років по обстеженню храмів Волині. Завдяки зусиллям учасників експедицій сотні сакральних пам’яток, які знаходилися у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі... 

Віртуальна екскурсія музеєм Степана Бандери у Лондоні

У Лондоні, на Ліверпуль Роуд 200, де є приміщення Української інформаційної служби, знаходиться музей Степана Бандери. У музеї містяться костюм, у якому він був убитий, особисті речі, а також елементи інтер’єру кабінету провідника ОУН.

Віртуальна екскурсія меморіальним музеєм "Тюрма на Лонцького" у Львові

Історія політичної в’язниці «на Лонцького» розпочинається з 1919 -23 років, коли до колишніх казарм жандармерії було добудована тюрма на три поверхи, розрахована на півтори тисячі осіб. За “польських часів»  тут одночасно могло міститися триста осіб. Саме тоді тюрма стає політичною, серед її в'язнів — зокрема люди, які боролися за незалежність України. 1939 року будівлю зайняло управління НКВД у Львівській області, відтак “місткість об'єкта” розширили і до початку німецько-радянської війни під слідством інколи перебувало і три з половиною тисячі в'язнів. Тюрми були переповнені представниками всіх націй, які мешкали у Львові - українцями,  поляками, євреями. Нам відомо про багатьох із тих, хто пройшов «Дантове пекло» у споруді «на Лонцького»,  але більшість залишається невідомими. Експозицію музею завершує стела пам'яті людей, розстріляних страшного літа 1941-го року. Встановлені істориками імена – українців, поляків, євреїв, вірмен, росіян, німців – написані усі разом, незалежно від національності, віку, політичних поглядів. Вони були рівними перед обличчям смерті, вони рівні у пам'яті наступних поколінь.  Всіх їх вбито, так як вбито чи покарано попередні і наступні покоління, бо ці люди посміли боротися за право жити у вільній країні.  Тому музей розповідає їх історію під гаслом “заради свободи” і нагадує кожному відвідувачеві: те, що відбувалося на території тюрми, є уособленням злочинів проти людства, котрі не можуть бути забуті. 

Віртуальна екскурсія заповідником "Поле Полтавської битви"

На території заповідника «Поле Полтавської битви» в різний час відбувалися події, які докорінно змінили хід європейської історії: епізод битви між військами великого князя литовського Вітовта й ординського хана Темір-Кутлуя, вирішальний бій між гетьманом Іваном Виговським та полтавським полковником Мартином Пушкарем, Полтавська баталія 1709 року, операція часів ІІ світової війни «Френтік». Битві під Полтавою 1709 року, як і постаті Івана Мазепи, досі не дано однозначної оцінки суспільством. Цей епізод української історії відіграв важливу роль у становленні Російської імперії, а тому громадська думка про Полтавську битву завжди формувалася під впливом поточного політичного моменту. У другій половині XVII століття Московське царство почало проводити активну політику експансії у Східній Європі. На заваді стало, зокрема, Королівство Швеції, яке стрімко посилювало свої позиції в регіоні. Щоб «вирішити» «балтійське питання» Данія, Саксонія та Московія уклали Північний Союз. Війна союзників зі Швецією за перерозподіл володінь у Прибалтиці отримала назву Велика Північна.

Замок у місті Дубно був зведений князем Костянтином Івановичем Острозьким у 1492 році. Укріплене місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі. Він обрав Дубенський замок для зберігання трофеїв, які здобував у битвах з противниками. Це - коштовності, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. З-поміж трофеїв, привезених після відомої битви з військом московського царя під Оршею 1514 року, була гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші коштовні речі.Князь Костянтин пишався своєю колекцією зброї і час-від-часу демонстрував її перед іменитими гостями... 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)